На диво, він має теж підпірні стінки та інженерні споруди. Мене це дивує також. Але для Дякувати Богу, тут вони вже не несуть ніякого інженерного смислу. Мабуть, пану Тихонову було замало того простору, який був створений тоді, і його підняли, як це було популярно робити в ті часи. От. Зараз цього монументу тут немає. Він був в центрі розташований.
І геометрія цього скверу взагалі була досить дивна. Більш в нього більша частина нього замощена гранитом там бруківкою. Є широченна алея яка веде нікуди, і посередині був невеличкого розміру монумент.
Харківський художник Васильківський писав в етносилі, і пам'ятник, який буде робити харківський скульптор пан Рідний, теж буде виконаний в етносилі. І нам було поставлено завдання зробити тут простір, який підкреслить Васильківського.
Але прибрати з центру Тихонову поставити туди Васильківську, це не про сучасну архітектуру і не про громадський простір. Та і стан цих підпірних конструкцій, ну, він ще гірший ніж там. І І це показує намагання обшити його гранитом, який був там виконаний, мабуть, там десь 15-20 років тому. Там все завершили все свій придатний тендер.
І відновлювати це в такому ж ресурсі гранітні сходи, які не про інклюзійні безбар'єрність. Підняття все цього на метр, меблі з граніту. Завдання зробити це більш доступний громадський простір. Ми це бачимо так як наше дослідження показали, що це місце деградує, але час від часу тут можна побачити молодих людей, які навчаються в наших художніх майстернях, тому що вони з пензликами, вони малюють навколишні пейзажі. Це тихе місце і з нього відкривається, ну, якщо не на 360, то на 280°. Гарний вид на і район Залопань, і Університетську гірку, і всі наші історичні пам'ятки. І тут багато збирається людей, які займаються творчістю.
Тому наша ідея за наявності тут вже пам'ятника Васильківському зробити це арт-простір для ком'юніті людей з художнім та просторовим мисленням. От, додати додаткову озеленення.
За счёт цих вкраплень тут можна розташовувати не тільки озеленення, а в майбутньому і якісь декорації, інсталяції, можливо, арт-об'єкти, які будуть надихати молодь і людей на щось цікаве. Відтворювати лави зробити стилізовані, щоб там можна напівлежачи відпочивати та споглядати за ігрою світло і тіні.
Конструкції над лавами і вокруг цих вкраплень. Можна зробити подвійного значення. Ось ви можете побачити. Вони можуть вдень використовуватись як декорації, на яких можна вивішувати світлини, наприклад, конкурс малюнки харківських дітей або ще щось. А в нічний час вони можуть підсвічувати структуру, яка тут є.
І завдання зробити такий оазис для арт-простору і натхнення людей, які займаються цим. Звичайно, велоінфраструктуру ніхто не відміняв в рамках концепції, вона пролягає і іншу частину продовження ви бачили в попередньому проекті.
Це дасть змогу не вкладати бюджет кошти знову в бетон, в ці гранітні конструкції, а зробити бездоступне середовище для людей, щоб це місто перестало деградувати, як вся ця частина набережної в бік центрального ринку. І тут збиралася молодь, яка буде займатися творчістю та люди, яким це цікаво.
Ось пам'ятник. Ось простір. Що косяє, що стосується озеленення та виду, хочу вас зауважити, що робити в люміні візуалізацію, щоб ви не точно відтворювали кожну рослину, як вона виглядає в дійсності, це те дуже важко. Тому архітектори, які займаються візуалізацією, їх завдання на етапі візуалізації передати смислову концепцію, а не відтворити кожен елемент досконально, - прокоментував Захаров.